Вона перетворює світлові потоки в нервове збудження та здійснює первинну обробку зорового сигналу. Іншими словами – сітківка забезпечує сприйняття зображення, яке проектується на неї за допомогою рогівки та кришталика, перетворюючи його в нервові імпульси, які потім передаються в головний мозок. У мозку відбувається розшифровка цих імпульсів і перетворення в зорові образи предметів саме такими, якими ми їх бачимо.
ЗОНИ СІТКІВКИ
Сітківка має дуже складну структуру. Під мікроскопом можна розглянути, що вона складається з 10 шарів, кожен з яких виконує свою роль у процесі сприйняття зорової інформації.
У центральній області сітківки знаходиться зоровий нерв, судинні пучки та макула (або жовта пляма). Макула – найважливіша частина сітківки. У ній зосереджена найбільша кількість колб – фоторецепторів, які допомагають нам бачити при яскравому денному освітленні. Макула також «відповідає» за високу гостроту зору: здатність бачити дрібні деталі, читати, сприймати кольори. Захворювання макули можуть привести до істотного зниження гостроти і якості зору аж до сліпоти.
Периферична частина сітківки забезпечує просторовий, периферичний зір. Вона дозволяє бачити все те, що розташоване навколо предмета, на який спрямований погляд людини. У цій зоні сконцентрована найбільша кількість фоторецепторів, які називаються паличками. Завдяки цим фоторецепторам ми бачимо в темний час доби та при світлі слабкої інтенсивності. Проблеми, що виникають на периферії сітківки, звужують поле зору людини.
ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ СІТКІВКИ
При відсутності лікування будь-які захворювання сітківки призводять до незворотного стану – її розривів і відшарування. При відшаруванні сітківки відбувається повна втрата зору без можливості його відновлення. Саме тому так важливо раннє виявлення патології сітківки, коли ще не завдано непоправної шкоди зоровій системі.
Сьогодні медичні центри «Новий зір» володіють у своєму розпорядженні сучасними приладами, здатними найбільш точно діагностувати навіть самі незначні зміни в сітківці ока людини.
Лазерний оптико-скануючий томограф дозволяє отримати уявлення про структуру сітківки по всій її глибині та навіть вимірювати товщину її окремих шарів. З його допомогою стало можливим виявляти початкові та невеликі зміни в структурі сітківки та зорового нерва. Це один з перших апаратів подібного роду в Україні.
Ретинальний ангіограф Heidelberg допомагає діагностувати як порушення конфігурації судин сітківки, так і зміни їх проникності. За допомогою ретинального ангіографа проводиться рання діагностика ретинопатії, що дає можливість своєчасно вирішувати питання про характер і спосіб лікування.
ОСТ (оптична когерентна томографія сітківки) – сучасний безконтактний, безболісний метод дослідження для максимально точної діагностики стану центральної області сітківки. Дає можливість зрозуміти характер змін в глибині сітківки (складається з 10 шарів), прийняти рішення про необхідний метод лікування.
МАКУЛЯРНА ДЕГЕНЕРАЦІЯ
Це пошкодження центральної частини сітківки, яке призводить до незворотного порушення зорових функцій, в першу чергу гостроти зору. Основною причиною макулярної дегенерації є поступовий процес старіння організму та ока зокрема. Рідше причиною може служити перенесена травма, інфекційні, запальні захворювання очей, виражена короткозорість, рідше – спадкові чинники. Початкові прояви макулярної дегенерації полягають в «затуманенні», викривленні предметів, літер (літери «ламаються»), кольори стають менш яскравими. Згодом у центральній частині поля зору з’являється більш-менш прозора пляма (центральна скотома). З одного боку макулярна дегенерація призводить до значних зорових проблем, але вона не призводить до повної сліпоти, так як пара центральний та периферичний зір залишається.
Лікування макулярної дегенерації
Залежно від виду (суха або волога) дистрофія підлягає лазерному або хірургічного лікування. Остаточний метод лікування вибирають індивідуально та тільки після комплексної діагностики.
ДІАБЕТИЧНА РЕТИНОПАТІЯ
Очні ускладнення часто спостерігається при цукровому діабеті та можуть призвести до різкого погіршення або повної втрати зору. Найважчим очним ускладненням цукрового діабету є діабетична ретинопатія (ДР) – пошкодження сітківки, що прогресивно розвивається. Зір, втрачений внаслідок цього захворювання, відновленню не підлягає.
Спочатку ДР має безсимптомний перебіг: не викликає у хворих скарг і не виявляється при традиційно використовуваному методі дослідження очного дна (офтальмоскопії). Поява скарг на зниження зору вже свідчить про виражені або далеко запущені стадії захворювання, згаяний час для найбільш ефективного лікування. Єдиний шлях профілактики розвитку та прогресування ДР – це рання діагностика та регулярне обстеження у офтальмолога, що має можливості для детального дослідження стану сітківки.
Існує кілька форм прогресуючої ДР: непроліферативная та проліферативна. При непроліферативній формі ДР внаслідок функціональних порушень в області капілярних судин відбуваються незначні крововиливи, утворюється ампулообразне розширення – мікроаневризми та відкладення продуктів обміну речовин (так звані тверді ексудати), а також набряки в сітківці. Ця форма ДР вражає перш за все літніх діабетиків і в перспективі викликає до погіршення зору. Через цю форми ДР внаслідок зростаючого «кисневого голодування» сітківки (через закупорку капілярів) може розвинутися друга форма ДР – проліферативна, яка в першу чергу характеризується утворенням нових судин (неоваскуляризація). Вони проростають в сітківку, з сітківки в склисте тіло та зумовлюють крововилив в ньому та прогресуюче погіршення зору. Цей перехід при юнацькому діабеті може відбутися протягом декількох місяців. При крововиливі в склисте тіло утворюються преретинальні мембрани, які призводять до подальшого відшарування сітківки.
Лікування діабетичної ретинопатії
Лікування зводиться до проведення панретинальної лазерокоагуляції. Мета цієї процедури полягає у видаленні новоутворених судин, що зменшує набряк і покращує кровопостачання центрального відділу сітківки, попереджає розвиток ускладнень (наприклад, крововилив в порожнину ока), дозволяє стабілізувати, а при задовільному загальному стані – навіть поліпшити зір.
ПЕРИФЕРИЧНА ДЕГЕНЕРАЦІЯ СІТКІВКИ
Периферична зона сітківки практично не видима при звичайному огляді очного дна, так як знаходиться за «екватором» очного яблука. На жаль, саме в цій зоні, як правило, розвиваються дистрофічні (дегенеративні) процеси, часто обумовлені зі збільшенням довжини ока і, як наслідок, прогресуванням короткозорості та погіршенням кровообігу в судинній оболонці в цій зоні. Такі основні передумови розвитку одного з найбільш грізних офтальмологічних захворювань – відшарування сітківки. При прогресуванні дистрофічних змін в оці уражені ділянки сітківки поступово стоншуються, тут часто формуються тракції (натяги) між зміненим склистим тілом і сітківкою, які, впливаючи протягом тривалого часу на сітчасту оболонку, формують розрив. Через даний розрив рідкі компоненти склистого тіла надходять під сітківку і, піднімаючи, відшаровують її. При цьому у пацієнтів виникають чорні нитки перед ураженим оком, а також світлові спалахи.
Причин розвитку периферичних дистрофій сітківки безліч: спадкова схильність, короткозорість будь-якого ступеню, запальні захворювання очей, травми, інші захворювання очей. До основних причин також відносять загальні захворювання: гіпертонічну хворобу, атеросклероз, цукровий діабет, інтоксикації, перенесені інфекції, інші хронічні та гострі захворювання організму і т.д. Периферичні дистрофії сітківки можуть розвинутися в будь-якому віці, включаючи дитячий. Основна небезпека периферичних дистрофій та виникнення відшарування сітківки – відсутність будь-яких симптомів (проявів) в початкових стадіях. Часто пацієнти звертаються до офтальмолога тоді, коли відшарування сітківки дійшло вже до центральних відділів з типовою скаргою на відчуття «фіранки» перед оком. На цій стадії захворювання може допомогти тільки серйозна хірургічна операція, яка не завжди приводить до повного відновлення функцій ока. Про наявність дистрофічних змін на сітківці вам повідомить лікар-офтальмолог після ретельного обстеження очного дна в ході звичайного офтальмологічного огляду і, як правило, порекомендує провести поглиблене обстеження периферичних зон сітківки у офтальмолога-фахівця з лазерної хірургії.
Лікування периферичної дегенерації
При периферичної дегенерації сітківки проводять профілактичну периферичну лазеркоагуляцію (ППЛК). Її метою є відмежування ділянок дистрофії від здорових тканин ока. Таким чином, створюється «нова лінія» прикріплення сітківки до очного дна, зменшується ризик її відшарування і, як наслідок, втрата зору при несвоєчасному зверненні.
Оскільки медичні центри «Новий зір» спеціалізуються на лікуванні захворювань сітківки, тут створені всі умови для якісного лікування цього захворювання.
На сьогоднішній день існують два напрямки лікування даного захворювання: лазерне та хірургічне. Вирішити питання про можливість і доцільність терапевтичного, хірургічного або лазерного лікування можна тільки після повного офтальмологічного обстеження та консультації кваліфікованого лікаря.
На консультації Ви отримаєте вичерпну інформацію про існуючі методи поліпшення зору. Разом з лікарем Ви зможете вибрати напрямок лікування. Залежно від індивідуальних параметрів ока, ступеню та форми захворювання лікар підбере методику лікування, яка зможе забезпечити оптимальний результат саме у Вашому випадку.
