Ретинопатія недоношених: зверніть увагу на звивистість судин сітківки.
Ретинопатія недоношених, також відома як ретролетальна фіброплазія, це серйозне захворювання, що вражає сітківку недоношених дітей. Вона пов’язана з широким використанням великої концентрації кисню для забезпечення дихання передчасно народжених малюків. У цьому сенсі, ретинопатія недоношених – це наслідок все більшого вторгнення людини в природні процеси. У минулому діти, що народилися на ранніх термінах вагітності, просто не виживали. В даний час сучасний догляд і системи підтримки життєдіяльності дозволяють зберігати життя 500-грамовим плодам, які народилися за 3 місяці раніше за встановлений термін. Умови розвитку в атмосферному повітрі і при природному освітленні різко відрізняються від абсолютної темряви порожнини матки, де плоду кисень доставляється з кров’ю матері. Саме ці фактори пояснюють розвиток ретролетальної фіброплазії.
Тут потрібно відзначити, що в кожній країні пік захворювання на ретинопатію недоношених доводиться на різні роки, що перш за все визначається рівнем загального соціально-економічного розвитку тієї чи іншої держави. У США велике число хворих довелося на 50-і роки, коли було введено застосування газу з високим вмістом кисню для дихання недоношених. В сучасних умовах, хоча і були зроблені відповідні висновки, в розвинених країнах захворюваність ще залишається на досить високому рівні, щоб з ним миритися, оскільки виживання недоношених з дуже низькою вагою зростає. До країн, що розвиваються неонатальні технології прийшли відносно недавно, що укупі з високою народжуваністю в цих країнах робить проблему ретинопатії недоношених колосальною.
Отже, фактори ризику для захворювання на ретинопатію недоношених – це низька вага при народженні (менше 1,4 кг) і передчасні пологи (26-28 тижнів).
У недоношених нормальний розвиток і ріст судин сітківки може зупинятися, і тоді починають розвиватися патологічні судини. Проблема з патологічним ростом судин, відомим як неоваскуляризація, полягає в тому, що ці судини не виконують своєї функції з доставки кисню до сітківки. Більш того, новостворені судини призводять до великої кількості вторинних ускладнень.
Ретинопатія недоношених підрозділяється на 5 стадій залежно від тяжкості захворювання. Прогресування захворювання до останніх стадій може призвести до утворення рубцевої тканини в сітківці і склистому тілі, що веде до розвитку відшарування сітківки, кровотечі в порожнину склистого тіла (гемофтальму), косоокості та амбліопії. У багатьох дітей з ретинопатією недоношених розвивається короткозорість.
Ознаки (симптоми)
Оскільки новонароджені не можуть розповісти свої скарги, неонатологи, педіатри та офтальмологи звертають увагу на такі фактори ризику розвитку ретинопатії недоношених:
- Низький вага при народженні (1,4 кг і менше).
- Потреба в додатковому кисні будь-якої концентрації протягом першого тижня життя.
- Нестабільний загальний стан відразу після народження.
Батьки дітей з ретинопатією недоношених до 2-річного віку повинні звертати увагу на появу наступних сигнальних симптомів:
- Дитина тримає іграшки дуже близько перед очима.
- Не помічає віддалені предмети.
- Перевага одного ока або моргання одним оком.
- Небажання використовувати одне око.
- Поганий зір (що раніше не було виявлене лікарем).
- Різке погіршення зору.
- Косоокість.
Діагностика
Малюки з високим ризиком ретинопатії недоношених повинні пройти офтальмологічне обстеження на 4 – 6 тижні життя. Після розширення зіниць закапуванням крапель лікар проводить огляд очного дна за допомогою офтальмоскопу. Під час обстеження дитина знаходиться на руках у батька.
Незалежно від того, потрібне лікування чи ні, ці діти повинні проходити повторні огляди з рекомендованим інтервалом, щоб переконатися, що розвиток хвороби зупинився, або з’явилася необхідність в лікуванні.
Лікування
У деяких дітей з першої – другої стадією хвороби поліпшення відбувається без лікування. В інших випадках необхідно почати лікування, якщо захворювання досягло порогового рівня. Цей термін означає наявність третьої стадії ретинопатії недоношених.
Для попередження розростання новоутворених судин, периферичні області сітківки можуть бути заморожені при кріоретинопексіі. Як альтернатива, з цією ж метою може бути використаний лазер – лазерна коагуляція сітківки. Обидва види лікування залишають постійні рубці на периферії сітківки, але часто вони справляються зі своїм завданням – збереженням центрального зору.
У наших умовах, на жаль, досить часто на проблеми дитини із зором звертають увагу дуже пізно, коли захворювання знаходиться на четвертій – п’ятій стадії. У такій ситуації дуже мало можна зробити, щоб повернути дитині зір. Якщо батьки можуть схаменутися до того, як дитина піде в школу, можна сподіватися, що видалення рубців зі склистого тіла призведе до прилягання сітківки, а лікування амбліопії виявиться успішним. У такому випадку шанси на функціонально значимий зір залишаються. Зрозуміло, що прогноз на зір у всіх індивідуальний
