Що таке кератоконус?
Найчастіше кератоконус виявляють в юності, а до двадцяти або тридцяти років хвороба досягає важкої стадії. При цьому майже ніколи кератоконус не стає причиною повної сліпоти. І в основному можна обійтися застосуванням контактних лінз або адекватною терапією. Хірургічне втручання може знадобитися, якщо захворювання прогресує.
Історія
Кератоконус відомий лікарям досить давно. У XVIII столітті німецький вчений Маухарт описав в докторській дисертації свого пацієнта, у якого була невідома на той момент хвороба очей. Лікар назвав цей стан staphyloma diaphanum. Століття по тому британський лікар Ноттінгем більш докладно описав кератоконус, повідомив про всі відомі йому випадки такої зміни рогівки, виділив основні симптоми. Після винаходу офтальмоскопа інший британський хірург – Боуман – описав методику діагностики кератоконуса. Лікування розробили в Німеччині. В ті часи лікарі припікали рогівку розчином нітрату срібла, а потім прикладали під пов’язку тканину, просочену складом, який викликав мітоз – поділ клітин. Коли в кінці XIX століття винайшли контактні лінзи, їх відразу стали застосовувати для лікування кератоконуса. Сьогодні вибір методів лікування дозволяє знайти індивідуальний підхід для кожного випадку.
Симптоми кератоконуса
Найпоширеніші симптоми кератоконуса – двоїння і розмазування зображення. Хвороба починає проявлятися з невеликою розмитості обрисів предметів. У міру розвитку, зір погіршується, іноді досить швидко. Незалежно від дистанції, гострота зору стає незадовільною, нічний зір при цьому слабкіше денного. Іноді одне око бачить набагато гірше іншого. На пізніх стадіях може розвинутися світлобоязнь, відчуття постійного стомлення очей через необхідність жмуритися.
Діагностика кератоконуса
При підозрі на кератоконус, лікар проводе огляд рогівки за допомогою найпростішого офтальмологічного приладу – щілинної лампи. Якщо хвороба вже досить розвинулася, такий огляд дозволяє відразу поставити діагноз.
Більш точну діагностику забезпечує спеціалізоване комп’ютерне обстеження. Воно дозволяє скласти топографічну карту рогівки, оцінити її стан і відобразити всі нерівності. Таке обстеження дає можливість не тільки точно встановити діагноз кератоконуса, але і контролювати найменші зміни в стані рогівки. Порівнюючи кілька топографічних знімків, можна оцінити характер і швидкість розвитку кератоконуса, а також прогнозувати подальший перебіг захворювання.
Лікування кератоконуса
Сучасна медицина має у своєму розпорядженні поруч дієвих методик по відновленню форми рогівки при кератоконусе. Традиційно вони розділені на два напрямки: терапевтичне і хірургічне.
Терапевтичне лікування
Жорсткі контактні лінзи
На самій ранній стадії кератоконуса можна обійтися окулярами, вони скорегують невеликий астигматизм. Але з часом гострота зору впаде, і пацієнту знадобляться контактні лінзи. Їх дія заснована на наступному ефекті: слізна рідина заповнює вільний простір між лінзою і рогівкою, тому світло заломлюється більш рівномірно. Є кілька варіантів лінз для кератотонуса: традиційні жорсткі, м’які лінзи з великою товщиною і гібридні – з твердим центром і м’якою облямівкою. Підбирати лінзи потрібно тільки разом з офтальмологом, який спеціалізується на цьому діагнозі.
Зміцнення рогівки з використанням ультрафіолету та вітамінів (кросслінкінг – Corneal Collagen Crosslinking)
Прогресивним методом лікування кератотонуса сьогодні вважається Corneal Collagen Crosslinking c рибофлавіном (скорочено його називають CCL, а в Європі – CXL). При цьому лікуванні спочатку закапують рібофлафін, а потім протягом півгодини опромінюють око ультрафіолетом. При цьому розвиток кератоконуса призупиняється, і можна обійтися без пересадки рогівки.
Техніка процедури
Спочатку лікар застосовує краплі, які звужують зіницю, потім – знеболюючі. Верхній шар рогівки знімають спеціальними інструментами і протягом півгодини капають розчин вітамінів. Потім ще 30 хвилин обробляють рогівку ультрафіолетом і знову закапують розчин. В кінці процедури лікар надягає на око контактну лінзу, вона захищає око після операції.
Ця методика набагато безпечніша, ніж пересадка, тому що не робиться ніяких надрізів на рогівці. Доза ультрафіолету незначна, вона навіть менше, ніж отримує людина при прогулянці у горах. Один із засновників цього методу, швейцарський професор Тео Зайлер сказав, що при необхідності провів би таке лікування своєму синові без побоювань.
Цю процедуру в медичному центрі «Новий Зір» проводять на сучасному обладнанні зі Швейцарії – апараті UV-X (IROC). Апарат регулює розмір зони опромінення, він точно відповідає діаметру рогівки. Випромінювання прилад рівномірно розподіляє з семи джерел по всій поверхні, не допускаючи перегріву рогівки. У країнах ЄС схвалили саме цю систему, яку розробили засновники методу кросслінкінгу.
Хірургічне лікування
Сегментні кільцеві імплантати
В кінці XX століття вчені розробили нову технологію – кільцеві сегменти. Вони імплантуються в рогівку і частково вирівнюють її спотворену поверхню. Для цього роблять надріз в середній частині рогівки, використовуючи фемтосекундний лазер. Між шарами строми з обох сторін від зіниці хірург впроваджує одну або дві тонких дуги, зроблених з поліметилметакрилату. Після цього надріз закривають. Сегменти тиснуть в протилежну сторону від центру конусу, від цього його верхівка згладжується, і рогівка приймає більш нормальну форму. Операція оборотна. Сегменти можуть бути видалені.
Пересадка рогівки (кератопластика)
Майже кожен четвертий пацієнт з діагнозом «кератоконус» вже не може коригувати зір: рогівка або занадто тонка, або на ній з’явилися рубці – частково внаслідок використання лінз. Тоді лікар запропонує наскрізну кератопластику. Спеціальним інструментом хірург видалить частину рогівки у вигляді лінзи, замінить його на рогівку донора, а потім закріпить його швами. Оскільки в рогівці немає судин, група крові донора не грає ролі. Раннє загоєння займе від чотирьох до шести тижнів, а остаточна стабілізація відбудеться через рік або більше. Але рано чи пізно практично всі трансплантати добре приживаються.
Імплантація кератобіоімпланта
З появою інноваційного матеріалу – кератобіоімпланта, виготовленого за сучасними італійськими технологіями, операції на рогівці нарешті стали більш прогнозовані та безпечні. Під час операції хірург видаляє окремі ділянки рогівки або всю рогівку і на ці ділянки імплантується кератобіоімплант. За допомогою спеціального шовного матеріалу він приєднується до периферичної частини рогівки пацієнта. Для проведення всіх цих операцій використовується кератобіоімплант, відмінно сумісний з рогівкою ока. Завдяки операції по імплантації кератобіоімпланта відновлюється правильна форма і структура рогівки. Зір відновлюється до максимально можливої якості. Щорічно у всьому світі проводяться тисячі таких операцій. Вони показують високу ефективність в лікуванні складних захворювань рогівки ока.
