Хворі скаржаться на свербіж повік, частіше звичайного кліпають. Слід підкреслити, що, незважаючи на переважне ураження повік, це захворювання далеко не завжди відноситься до чисто очної патології. Як правило, основними причинами блефариту є запалення навколоносових пазух (гайморит, фронтит), погані зуби та захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрити, гастродуоденіти, коліти). Цим можна пояснити тривалий хронічний перебіг і малоефективне місцеве лікування блефариту.
Одному окулісту тут не впоратися. Необхідні: санація ЛОР-органів, лікування у стоматолога та гастроентеролога, вітамінотерапія. Найчастіше, після того як локальні вогнища інфекції будуть ліквідовані, блефарити проходять самі по собі.
Разом з тим, є блефарити, які можна власне віднести до хвороб очей. Це блефарити, що виникають на тлі неповної корекції зору (рефракційні) і викликані демодексовим кліщем (демодекозні).
При рефракційному блефариті короткозорим і далекозорим людям доводиться надмірно напружувати зір для того, що б однаково добре бачити зблизька та вдалину. Через це очі більше втомлюються та з’являються спочатку швидка зорова стомлюваність, відчуття «важкості» повік, а потім повіки червоніють, на них з’являються лусочки (сквамозний блефарит) і навіть невеликі ранки (виразковий блефарит). Єдино вірний спосіб лікування – правильна корекція зору, тобто підбір окулярів або контактних лінз (контактні лінзи при блефариті не завжди добре переносяться хворими).
Демодекоз – мікроскопічний кліщ (demodex) живе в цибулині вії, причому на одній вії зустрічається до 20 особин. Сам по собі цей паразит нешкідливий, але продукти його життєдіяльності токсичні та викликають місцеве запалення країв повік. Діагноз поставити не важко: після місцевого крапельного знеболювання витягають по 1 вії з кожної повіки та під мікроскопом виключають або підтверджують наявність кліща. Надійних способів лікування демодекозу немає. Але найбільш перевірений – регулярне умивання з зеленим милом. За даними літератури хороший ефект відзначений на тлі місцевого застосування індуктора ендогенного інтерферону – циклоферон 12,5%.
Таким чином, блефарити – це хронічні захворювання, які поза загострень не надто турбують людину. Але нехтувати лікуванням нерозумно, так як з часом постійне запалення країв повік може призвести до випадання (мадароз) або неправильного росту (трихіаз) вій, запалення тканин, оточуючих повіки (особливо у дітей) і власне очного яблука.
Зверніть увагу на почервоніння країв повік і лусочки біля коріння вій, такі характерні для деяких видів блефаритів.
Ознаки блефариту:
- Сверблячка в очах.
- Відчуття тяжкості повік.
- Швидка втомлюваність очей.
- Підвищена чутливість до яскравого світла.
- Червоні та/або набряклі края повік.
- Лускотіння та лупа на шкірі повік.
- Випадання та неправильний ріст вій.
